Чому виникає паніка і як не піддатися їй?

Паніка виникає, коли людина відчуває загрозу для себе, і тоді в неї прокидаються стародавні інстинкти, які допомагають виживати.
Під час паніки людина часто веде себе ірраціонально, тому що це пов’язано з виживанням.

У людини з’являється багато енергії, тому що це необхідно для виживання. Але організм зменьшує затрати на розумну діяльність, і тому люди можуть здійснювати ірраціональні вчинки. Наприклад: купувати масово якийсь товар (приклад масової ірраціональної поведінки).

Паніка примушує людей вести себе, як оточення, і якщо оточення починає вести себе ірраціонально, то вони теж копіюють цю поведінку.
Людина — соціальна істота, і тому у випадку загрози люди починають підкорятися законам більшості. Це трапляється тому, що стародавні інстинкти нам говорять, що у стаді легше вижити. Тому якщо під час паніки деяка група почне скупати зубні щітки та дрова, то усі інші теж почнуть це робити. Тому що закони більшості — це основа виживання.

Щоб не піддаватися паніці, треба мати занятість та відповідальність, від якої не можна відволікатись.Треба ходити на роботу, робити зарядку, телефонувати батькам та займатися дітьми. Іншими словами, робити все те, що ви робите завжди. Коли є відповідальність, то паніка відступає.
Також тим людям, які вимушено знаходяться вдома у зв’язку з карантином, психологи радять знайти заняття, яке допоможе відволіктися від ситуації — наприклад, праця на дому, волонтерство чи інші соціально значимі проєкти.
Найголовніше — не приймати поспішних рішень, а якщо рішення прийнято, то не поспішати його відразу реалізовувати.

 

 

Що таке “булінг” та чому про нього треба знати всім батькам

     Булінг – це відносно новий термін для пересічного громадянина, зміст якого кожен із нас не просто знає, а в більшості випадків стикався з цим явищем у дитинстві. Булінг – це агресивна поведінка щодо окремої особи або групи, з метою приниження, домінування, фізичного чи психологічного самоствердження.

Булінг може проявлятись у вигляді психологічного тиску (образи, приниження, погрози, ігнорування тощо) та фізичних знущань (удари, поштовхи, принизливий фізичний контакт, побиття та інше). Не рідко фізичний і психологічний тиск об’єднуються.

Від булінгу страждають і агресори, і жертви. Всі вони переживають емоційні проблеми, не вміють будувати стосунки з людьми, мають проблеми психо-емоційного розвитку. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у ліцеї, але й протягом усього їх подальшого життя.

 

             Що робити батькам

• У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
•  Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
• Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
•  Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
•  Спробуйте з’ясувати все, що зможете, проте не повторюйте ті ж самі запитання по декілька разів, допитуючись.
• Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися після уроків тощо).
• Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось майстру або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/однокласника.
•  Спитайте, яка саме ваша допомога буде корисна дитині, вислухайте уважно. Можливо ви запропонуєте свій варіант. Це допоможе розробити спільну стратегію змін.
• Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до ліцею.
• Спільно з дитиною шукайте нові способи реагування на ситуацію булінгу.
• Обговоріть, до кого по допомогу дитина може звертатися у ліцеї: до психолога, викладачів, адміністрації, дорослих учнів, батьків інших дітей.
•  Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу. Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
• Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.