1920 року 29 червня видано «Декрет Ради народних Комісарів про начальну професійно-технічну повинність», з якого починається становлення професійно-технічної освіти в Україні.
У серпні 1954 року було засноване Кобеляцьке технічне училище № 2 на базі бурякобази і цукробрикетного заводу. Першим директором училища призначений Грискін Юхим Наумович, а перший набір училища становив 740 чоловік, яких готували за спеціальностями нормувальники, електромеханіки, електромайстри, слюсарі з ремонту сільськогосподарської техніки, машиністи силових та дизельних установок.
У жовтні 1957 року Кобеляцьке технічне училище № 2 реорганізоване в училище механізації сільського господарства № 3.
Директором училища призначений Оніщенко Григорій Миколайович.
З 1958 по 1960 рік директором училища був Сипій Павло Аністратович.
З 1960 року директором стає Повєткін Павло Кузьмич. Під його керівництвом в 1962 році розпочалося капітальне будівництво навчальних корпусів. Під час якого також було збудовано:
1) їдальню на 160 посадочних місць;
2) навчальний корпус №3;
3) двоповерховий будинок;
4) адміністративний будинок ;
5) двоповерховий житловий будинок;
6) гуртожиток на 400 місць.
В листопаді 1963 року училище реорганізовано в Кобеляцьке сільське професійно-технічне училище. В 1975-1976 роки було збудовано новий навчальний корпус. На початку 1976 року училище реорганізовано в середнє професійно-технічне училище № 3. З 1 вересня 1984 року реорганізовано Кобеляцьке СПТУ № 3 в середнє професійно-технічне училище № 43.
20 серпня 2007 року ПТУ-№ 43 перейменовано в Державний професійно-технічний навчальний заклад «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки.
З серпня 1987 року училище очолив Свячений Олександр Олексійович. Людина, яка достойно продовжила справу своїх попередників. У 1991 році розпочато підготовку швачок–мотористок, у 1997 році з’явилася нова професія – бухгалтер сільськогосподарського виробництва. За часів керівництва Олександра Олексійовича училище самостійно обробляло понад 200 гектарів землі, оновило машино–тракторний парк, успішно вело підсобне господарство, з’явилася можливість вирощувати сільгосппродукцію не тільки для власних потреб, але й частину реалізовувати працівникам ліцею та населенню Кобеляцького району.