У День рідної мови здобувачі освіти ДПТНЗ «Професійний аграрний ліцей» м. Кобеляки пишуть свої вірші, твори, послання, освічення в любові до наймелодійнішої з усіх мов.
«Для мене мова – це голос тата з передової, команди тренера на тренуванні, ССМ від друга, Гімн України на змаганнях…
Викладачі переконали мене в тому, що рідна мова – мати єдності, батько громадянства і сторож держави, і скільки української мовної території, стільки й української державності. За Україну проливав свою кров мій тато, тому всі слова, які я вилила на папір, від душі і мого серця. Я впевнена у такій істині: не може жити людина в країні, і не знати державної мови! Тому будь-яка популяризація рідної мови для мене – радість. Ми повинні стати достойною нацією, а без мови –це не можливо…»
Наша мова згорьована,
У боях завойована,
Жаргонізмами підстрелена,
По світу розселена.
Невігласами збатрачена,
Новинками «збагачена»,
Політиками перекручена,
Учнями лінивими засмучена.
У програмі ЗНО втілена,
На діалекти поділена.
У словниках зафіксована,
Яничарами сучасними зіпсована.
Ліною Василівною врятована,
І нам, українцям, подарована,
Бо залишилася мелодійною,
Рідною, красивою,надійною,
Зрозумілою,єдиною, всесильною,
Державною,сучасною, мобільною! (Катерина Скорик)
