ДПТНЗ "Професійний аграрний ліцей" м. Кобеляки

Колегам - педагогам

  Сьогодення  визначає пріоритетним напрямком виховання дітей та молоді патріотичне виховання. Актуальність патріотично – національного та морального виховання учнівської молоді  зумовлюється процесом формування в Україні нового суспільства, усвідомлення громадянами своєї національної належності, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, формування кращих особистісних рис. Національно-патріотичне виховання формується на прикладах історії становлення української державності, українського козацтва, героїки визвольного руху, досягнень у галузі політики, освіти, науки, культури і спорту рідної батьківщини.
  Патріотизм сьогодні є нагальною потребою і для людей, і для держави, оскільки високий рівень патріотизму громадян забезпечить повноцінний гармонійний розвиток як особистості в державі, так і суспільства в цілому. Тож важливо усвідомлювати, що саме національно - патріотичне виховання дітей та підлітків  забезпечить цілісність народу України, його національне відродження, об'єднання різних етносів і регіонів країни, соціально-економічний і демократичний розвиток України, розбудову та вдосконалення суверенної правової держави та гідне місце нашої України у світі.
  Велике починається з малого, велика країна – з маленьких людей. Завдання педагогів зростити і виховати справжніх патріотів України, адже в усі часи свого становлення наша батьківщина виборювала своє право на свободу та існування завдяки сильним патріотам. І немає значення, який соціальний рівень займає людина, якого вона віку, головне те,  що носить вона в серці, як шанує спадщину свого народу, знає його історію і передає наступним покоління найкращі людські чесноти.  Від того,  як ми, педагоги , прищеплюватимемо любов до рідної землі нашим учням, залежить у якій країні житимуть прийдешні покоління та  які цінності вони  плекатимуть. 

 

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибку казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні,

Лопотіли крилати і рожевим пір'ям,

Лоскотали марево золотим сузір'ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмельні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі.

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

(Василь Симоненко. Лебеді материнства)